Кераміка вже давно використовується для виготовлення посуду. Вчені не можуть визначити точну дату виникнення гончарного ремесла, але самі ранні знахідки, свідчать про те, що вже за вісім тисяч років до нашої ери, наші предки вміли виготовляти керамічні вироби. Вже тоді, людина вміла вибрати відповідну для цього ремесла глину, замісити її, виліпити посудину потрібної форми і обпекти отриманий виріб, для надання йому необхідної твердості і міцності.
Тому, можна сміливо сказати, що розвиток технології виробництва кераміки відбувався паралельно розвитку людського суспільства. У ті часи, коли наша цивілізація знаходилася на високому рівні розвитку, керамічний посуд був зразком високого мистецтва і ретельно прикрашався різноманітними орнаментами і візерунками. Деякі з цих прекрасних творінь древніх майстрів дійшли до наших днів і є, воістину, шедеврами світового прикладного мистецтва.
Йшов час, одна епоха змінювала іншу, і технологія виробництва керамічних виробів постійно вдосконалювалася. Люди помітили, що глини, взяті з різних місць, володіють різними властивостями і характеристиками. Потім прийшла черга експериментів з добавками до складу глини різних компонентів, які регулюють пластичність керамічної маси, підвищують вогнетривкість, впливають на її щільність. З'являлися різні технології випалення глини. Випал - один з найважливіших процесів, при виробництві кераміки. Під час випалу в глині відбуваються складні процеси, що супроводжуються видаленням вологи, розпадом одних і утворенням інших речовин. Тільки після нього глина перетворюється на штучний силікат, званий керамікою. В результаті вона надуває міцності, твердості, не боїться впливу води, вогню і багатьох хімічних речовин. Останнім етапом, без якого тепер не обходиться жодне сучасне виробництво кераміки, є глазурування виробів. Глазур'ю називають тонку склоподібну плівку, яка покриває поверхню керамічного виробу. Глазур надає виробу водонепроникність і, крім того, служить засобом декоративного оформлення предмета.
У результаті цих процесів, з'явилася величезна кількість різних видів керамічних виробів: починаючи від найтоншого фарфору і закінчуючи нарочито грубою майолікою.
Порцеляновий посуд відрізняється особливою витонченістю, легкістю, міцністю. Фарфор може тривалий час зберігати тепло. При легкому ударі по краю фарфорового вироби воно видає чіткий тривалий звук.
Широко поширений і фаянсовий посуд. На відміну від порцеляни при легкому ударі по краю фаянсового виробу він видає глухий звук. Фаянсовий посуд має меншу механічну міцність і термічну стійкість в порівнянні з фарфоровим.
Одним з видів керамічного посуду, що з'явився відносно не давно, є доломітова кераміка. Це товстостінні вироби з пористим черепком, надзвичайно легкі і розписані, як правило, дуже яскравими, соковитими фарбами. Ці вироби відразу завоювали любов покупців, тому що крім вищевказаних переваг, можуть похвалитися дуже привабливою ціною.
На жаль, у звичайного доломітового посуду є два недоліки: він боїться високих температур і міцність такого посуду менша, ніж у традиційної кераміки. Перший недолік пояснюється тим, що при нагріванні, мікроскопічні бульбашки повітря, що знаходяться в глині, розширюються. Глазур, що покриває виріб зовні, не пластична і не може розтягуватися. Тому, не витримуючи внутрішнього тиску, глазур покривається сіткою дрібних тріщинок, часто невидимих людському оку. Саме з цієї причини виникає другий недолік: зовнішній «панцир» порушений, а через свою легку структуру, виріб з початку більш крихкий, ніж традиційна кераміка.
Ми сподіваємося, що наш асортимент посуду, в тому числі і блюда з доломіту, приноситимуть естетичне задоволення Вам і користь у Вашому домі!